Кінезіологія

Навчальна кінезіологія – це дуже проста та дієва методика. Виконання відповідних вправ не займе багато часу і неодмінно сподобається дітям! Особливо, якщо мова йде про початкову школу. Втім, такі вправи будуть корисними і більш старшим школярам, і самим вчителям.

Як це працює?

Кінезіологія – здоров’язберігаюча технологія. Використовуючи її, ви зможете допомогти дітям зняти емоційне та фізичне напруження, а заразом ще й забезпечити такі процеси:

• синхронізацію роботи півкуль мозку;
• покращення зорово-моторної координації;
• формування просторового орієнтування;
• стимулювання інтелектуального розвитку тощо.

Секрет такої ефективності полягає у тому, що спеціальні вправи позитивно впливають на неокортекс – нову кору мозку, яка відповідає за когнитивні процеси, раціональну обробку інформації, мову, логіку тощо. Тобто, коли новоутворена кора мозку працює на повну силу, підвищується ефективність навчання.

Звучить все це дуже науково, але насправді все просто. Фактично кінезіологія – це спеціальні фізичні вправи, до того ж здатні поліпшити роботу мозку. Кінезіологічний комплекс включає такі види вправ як окорухові, дихальні, тілесні, для релаксації та розвитку дрібної моторики. Розглянемо найцікавіші з них.

Лобно-потиличний обхват

Допомагає зосередитися та налаштуватися на навчальний процес, тому чудово підходить для виконання на початку навчання. Попросіть дитину сісти рівно, а потім покласти одну долоню на лоба, іншу – на потилицю. Потім треба заплющити очі, сконцентруватися на майбутньому занятті та зробити кілька глибоких вдихів-видихів.

Слон

Цікава вправа, яка допоможе підняти настрій та розслабитися. Запропонуйте дітям стати та нахилити голову до лівого плеча. Далі треба:

• витягнути руку (ніби хобот слона);
• почати малювати нею горизонтальну вісімку від центру зорового поля і вгору проти годинникової стрілки;
• очима треба пильно стежити за кожним рухом пальців.

Вправа виконується повільно, по 3-4 рази кожною рукою.

Ковпак мудреця

Ця вправа загострює слух, покращує рівновагу, одночасно підвищуючи розумові та фізичні здібності. Виконувати її діти можуть стоячи чи сидячі:

• голову треба тримати прямо, але шия та підборіддя при цьому мають бути розслаблені;
• треба взятися за вуха так, щоб великий палець опинився з тильного боку, а всі інші – попереду;
• виконується масаж вух зверху донизу, а дійшовши до мочки, м’яко масажується і вона.

Вправа повторюється чотири рази.

Сова

Цю вправу можна виконувати під час занять для зняття напруження. Вона стимулює приток крові до головного мозку та сприяє поліпшенню уваги. Станьте перед дитиною та запропонуйте їй повторювати за вами наступні рухи:

• праву руку покладіть на лівий м’яз між шиєю та плечем;
• стисніть м’яз та починайте поволі повертати голову зліва направо;
• потім починайте рух в зворотній бік;
• губи складіть трубочкою і на видиху вимовляйте «ух!»;
• поміняйте руку, поклавши її на правий м’яз та повторіть вправу.

Дзеркальне малювання

Ця вправа здатна зняти напругу з рук та очей, а також допомагає синхронізувати роботу півкуль мозку, що помітно збільшує ефективність його роботи.

Покладіть на стіл перед дитиною чистий аркуш та попросіть її взяти в кожну руку по олівцю. А потім можна починати малювати обома руками дзеркально-симетричні малюнки: цифри, літери, квіточки, будь що! 

Такі вправи дуже подобаються дітям.

Основні вікові кризи дитини

Одна з особливостей дорослішання дитини – вікові кризи, тобто проблемний перехід дитини від одного вікового періоду до іншого.
Криза віку – це період, в який кількість отриманих раніше знань та досвіду переходять в якість майбутнього життя.

Психологи виділяють 6 криз дитячого віку

Криза новонароджених
Можна сказати, що дитина народжується в кризі, оскільки вона змінює внутрішньоутробне існування на самостійне життя поза материнським організмом. Малюкові потрібно звикнути до нового типу дихання та харчування, до світла, звуку. Період адаптації триває 1-2 місяці.

Криза одного року або дитинства
Криза дитинства пов’язана з тим, що дитина вчиться ходити та говорити. Тепер їй доступний більший простір для дослідження та з’являється перше прагнення все робити самостійно.

Криза 3 років або період “я сам”
Малюк протиставляє себе дорослим, показуючи, що він – самостійна людина. Він намагається зрозуміти своє «я» та формує свої внутрішні позиції. Дітям в цей період властиві негативізм, свавілля, упертість, знецінення, деспотизм.

Криза 7 років або криза дитинства
У цьому віці дитина прагне нових соціальних контактів, починає орієнтуватися на зовнішню оцінку, втрачає дитячу безпосередність та наївність. Головні прояви кризи – манірність та химерність поведінки, кривляння, певна дивність та незрозумілість вчинків.

Підліткова криза
Найскладніша та найяскравіша криза. Обумовлена розбіжністю темпів розвитку біологічного, соціального та психічного. Іноді «симптоми» перехідного віку з’являються у 10 років, іноді – в 13-17. Прояви підліткової кризи: емоційна нестійкість, прагнення до незалежності та спілкування з однолітками, конфлікти з батьками.

Криза 17 років, криза юності
Як правило, виникає на порозі нового життя, тобто напередодні закінчення школи. У зв’язку з усвідомленням своєї відповідальності за майбутній вибір для молодих людей характерні підвищена тривожність та нервозність.

Доросла людина часто залишається один на один зі своїми проблемами перехідного віку, а дитині потрібна допомога найближчих та рідних людей, щоб подолати ці непрості періоди.

Не потрібно боятися дитячих вікових криз. Трохи терпіння та належної уваги до дитини, і ви разом пройдете ці критичні точки без особливих потрясінь.

10 вправ для покращення пам'яті

1. Візуалізація

Суть вправи у тому, що ви маєте створити для себе предмет меблів, який буде допомагати вас запам’ятовувати інформацію.

Уявіть собі комод. У нього двоє дверей спереду, три висувних ящички, дві відкриті полички зверху. Вам треба уявити цей комод максимально чітко, його колір, текстуру та розміри. Тепер у нього можна класти спогади. Наприклад, вам треба запам’ятати континенти на географію від найбільшого до найменшого: Азія, Північна Америка, Південна Америка, Антарктида, Європа, Австралія. Уявіть як ви кладете маленькі сувенірні моделі у різні відсіки свого комоду: частину Китайської стіни у верхній ящик, під ним Статую свободи, під нею бразильську статую Ісуса і так далі. Уявляйте усі моделі по черзі і запам’ятовуйте у який ящик ви їх кладете. Можете уявити самих себе, коли ви складаєте ці сувеніри, уявіть який звук вони видають, коли ви їх кладете. Потім закрийте список континентів і відкрийте у голові свій комод. Що ви побачите?

2. Номери авто

Спробуйте запам’ятати номери трьох авто, що проїхали повз вас. Повторіть ці номери через 10 хв. З часом збільшуйте кількість автомобілів.

3. Чек у супермаркеті

Отримавши чек у магазині, додайте вартість окремих покупок і перевірте загальну суму. Спробуйте за годину перерахувати усі товари, які ви купили і їх вартість.

4. Актори у серіалі

Запам’ятайте і запишіть з пам’яті прізвища акторів в улюбленому серіалі. Коли дивитиметесь наступну серію, перевірте чи правильно всіх згадали.

5. Звичний стан речей

Спробуйте робити звичайні речі по-іншому: знайдіть інший маршрут додому від школи чи роботи, хоча б раз на день змінюйте робочу руку (наприклад, навчіться чистити зуби лівою, а не правою рукою).

6. Іноземні мови

Запам’ятовуйте по 3-4 слова на день з будь-якої іноземної мови. Якщо ви складаєте англійську чи іншу іноземну мову на ЗНО, то варто збільшити цю кількість до 10 слів на день.

7. Слова пісень

Знайдіть слова своїх улюблених пісень і вивчіть їх. Кожного разу, коли чуєте пісню, яку вивчили, підспівуйте чи промовляйте про себе її слова. Краще, щоб пісні були іноземною мовою — так ви не лише натренуєте пам’ять, а й краще вивчите мови.

8. Фотографічна пам'ять (метод Айвазовського)

Іван Айвазовський — великий художник-мариніст, який міг у своїй уяві зупинити рух хвилі і перенести його на полотно. Щоб досягнути такого ефекту, художник дуже багато спостерігав за морем.
Щоб тренуватись за методом Айвазовського, вам треба протягом 5-ти хвилин дивитись на предмет, пейзаж або людину. Заплющити очі і подумки відтворити кольоровий образ цього предмета настільки точно, наскільки це можливо. Для покращення результатів від тренування, можете цей предмет намалювати.

9. Вірші

Вивчення на пам'ять віршів добре тренує ваш мозок. Поставте собі за мету вивчити усі вірші, які входять у програму ЗНО з української літератури. Наприклад, по одному на тиждень. Старайтесь при вивченні зрозуміти сенс вірша, подумати над прийомами, що використовував автор.

10. Підслуховування

Це чи не найцікавіша вправа, яку теж можна робити щодня. Коли ви йдете по вулиці або їдете у громадському транспорті, спробуйте почути та утримати в голові розмову незнайомих вам людей. Потім відтворіть цю розмову у себе в голові з потрібною інтонацією, уявляйте обличчя людей, які говорили. Це розвиває аудіальну пам'ять і полегшить вам запам’ятовування великих масивів інформації на слух.

Удачі в розвитку пам'яті!

7 корисних порад для боротьби зі стресом

Багато людей сьогодні страждають від стресу. Сучасний спосіб життя стає все більш напруженим і це часто призводить до психологічних негараздів. На щастя, від них існує багато засобів. Ось 7 практичних порад для боротьби зі стресом.

1. Глибоке дихання проти поверхневого дихання

Глибоке дихання може допомогти знизити стрес та забезпечує мозок киснем, що допомагає йому сконцентруватись. Більшість людей не вміють дихати глибоко і тому дихають поверхнево, що може призвести до гіпервентиляції.

Покладіть руку на живіт, живіт має бути у звичайному положенні. Потім глибоко вдихніть і дивіться, як піднімаються ваш живіт та груди.

Кожного разу, коли ви робите це, думайте про якийсь аспект вашого дихання: про розширення легень з повітрям, про саме повітря, що проходить через ніздрі. Затримайте повітря протягом трьох секунд, а потім видихайте через рот. Виконуйте по п’ять підходів глибокого дихання три рази на день і це значно знизити рівень стресу.

Багато людей приймають глибоке дихання як щось само собою зрозуміле. Це є невід’ємною частиною боротьби зі стресом, якою не можна нехтувати. І найголовніше – це те, що ви даєте вашому розуму щось, на чому він може сконцентруватись замість того, щоб сконцентруватися на стресі. Глибоке дихання однозначно відволікає.

2. Релаксація м’язів

Дуже важливо повільно напружувати, а потім розслабляти групу м’язів на ваш вибір. Це дозволяє домогтися двох цілей: природно, розслабляти м’язи, що напружуються від стресу, а також ви відволікаєтесь від поганих думок і допомагаєте мозку сконцентруватись на чомусь іншому.

Розтягуйте групи м’язів. Напружте їх на п’ять-десять секунд, а потім розслабте. Ви можете робити цю вправу з різними м’язами. Ви самі обираєте, на яких м’язах зосередитись. Наприклад, почніть з ніг та щиколоток, потім розтягніть та напружте зап’ястя, руки та плечі. В останню чергу зосередьтесь на шиї та обличчі.

Протягом ранку або в другій половині дня, ляжте на спину рівно, схрестіть праву ногу над тілом і повертайте стегна так, щоб коліна торкались підлоги. Повторіть те саме з ногою. Ви також можете підтягнути коліна до грудей тощо.

3. Поєднайтеся із землею

Якщо ви будете сидіти і непокоїтися через стрес, сподіваючись, що він пройде сам собою, стане лише гірше. Хитрість полягає в землі. Уявіть, що ви робити якусь реальну діяльність, що повертає вас знову до реальності.

Це нагадає вам, що ви в порядку, дозволить розвіятись, займаючись справами по дому, наприклад, прибиранням, пранням білизни, складанням речей у шафі і т.д. Також можна почитати щось або подзвонити друзям. Або, спробуйте стиснути м’яч-антистрес або інший об’єкт у руці, щоб зосередитись. 

4. Заміна думок

Методи заміни існують досить давно, і правда в тому, що вони працюють лише тоді, коли ви знаєте, як їх використовувати. Всякий раз, коли ви відчуваєте негативні думки, що спричиняють стрес, скажіть собі «стоп». Запишіть їх, а потім замініть альтернативною думкою.

Альтернативні думки – прості, більш раціональні думки, які приносять вам більше миру. Вони допоможуть вам побачити більш широку картину.

Наприклад, якщо ви думаєте, що вас можуть звільнити з роботи, тому що недавно ви запізнились на дуже важливу зустріч, припиніть про це думати і замініть цю думку більш раціональною: “Я – лише людина і рух машин не завжди можна передбачити. Моя самооцінка не погіршиться від того, що я неідеальний працівник”.

5. Керовані образи

Заплющте очі та спробуйте подумати про безпечне місце, що уособлює мир та спокій. Це може бути ваш дім, пляж, ліс або присутність коханої людини чи домашнього улюбленця. Що ви чуєте, бачите, які запахи відчуваєте? Занурюйтесь у деталі цієї картинки, доки не відчуєте, як стрес спадає. Практикуйте це двічі на день.

6. Прийміть тривогу

Прийняття симптомів стресу – це перший крок до звільнення від нього. Прийміть те, чого боїтеся і погляньте на негативні думки, що володіють вами. Вони небезпечні чи дискомфортні?

В більшості випадків, стрес виникає тоді, коли ви очікуєте, що в майбутньому станеться щось погане і починаєте панікувати через те, що ще не сталося, або не станеться взагалі. Не думайте, що лише через те, що у вас стрес, має бути якась прихована небезпека. Стрес спотворює ваші думки і змушує вас так думати.

7. Фізичні вправи для боротьби зі стресом

Всі знають, що фізична активність сприяє виробленню ендорфінів, які відповідають за підвищення здатності мозку покращувати емоційний стан та почуватись краще.

Фізична активність – це не лише інтенсивні кардіо навантаження або відвідування спортзалу по три години щодня. Це лише означає, що ви маєте бути якомога більш активними, наприклад ходити по 15-30 хвилин раз або два на день.

Також, це можуть бути кардіо навантаження, такі як катання на велосипеді, коротка, але швидка ходьба. Чим більш активні ви, тим краще ви почуватиметесь. 

Психологічні ігри для всієї родини

 Ігри для дітей від 2 до 6 років

Гра «Долоньки»

На трьох аркушах паперу обведіть долоньку дитини. Разом з дитиною розфарбуйте долоньки в червоний, зелений і жовтий колір. Коли ви показуєте долоньку червоного кольору, дитина повинна стояти на місці, не рухаючись. Показуєте жовту — говорити пошепки і ходити навшпиньки, зелену — голосно кричати і швидко бігати. Чергуйте долоньки. Гра навчає вольовій регуляції, розвиває увагу, а також сприяє виходу накопичених емоцій. Потім міняйтеся місцями. Дитині буде дуже цікаво «покомандувати» вами.

Гра «обзивалки»

Передаючи м’яч, називайте один одного «обзивалками». Це можуть бути фрукти або овочі: «Але ж ти й буряк» або «Ну ти й лимон». Гра знімає агресію і дозволяє її виплеснути в прийнятній формі. Злість на батьків є завжди, адже вони лають, забороняють, не розуміють. Такою грою ви даєте свій дозвіл на злість і приймаєте її, а це найкраща профілактика психологічних і навіть фізичних захворювань.

Конкурс «Хвальків»

Є два варіанти хвастощів: собою і сусідом поруч. Щовечора, вихваляючись собою, коли сім’я збирається разом, можна підвищити самооцінку, сформувати довірчі відносини і просто дізнатися, як пройшов день. Вихваляючись один одним, ми нагадуємо, що цінуємо і любимо в своїх рідних, вчимо уважно ставитися один до одного. Наприклад: «Ти сьогодні був дуже швидким, коли збирався до школи». Або «Я дуже радий, що ти такий добрий / сміливий тощо».

Гра «Хованки»

У маленькій квартирі можна ховати іграшку. Така гра дуже корисна в період відокремлення дітей від батьків: криза 3-х років, адаптація в дитячому садку і школі, підлітковий період. Програючи в грі, діти трансформують досвід і почуття в свою психічну реальність, а потім втілюють в життя.

Гра «Жмурки»

Із зав’язаними очима необхідно зловити будь-якого члена сім’ї та назвати його. Ця гра сприяє виходу накопичених емоцій, згуртованості, тактильному контакту.

Гра «Пліт»

Всі пливуть на кораблі. Раптом — корабельна аварія. Всім потрібно розміститися на маленькому плоту (килимку або квадратику із позначенням меж) і вирішити, що робити далі. Ця вправа спрямована на підвищення згуртованості в сім’ї. Головне, дайте можливість «писати сценарій» дитині, а ваше завдання — коригувати її (подавати руку при бажанні «випасти в море», вирішувати конфлікти, формувати навички виходити зі складних ситуацій, стимулювати фантазію).

Ігри для дітей від 6 до 14 років

Своє улюблене проведення часу діти цього віку також можуть знайти і в іграх, перерахованих вище і навпаки.

Гра «Плутанина»

Оптимальна кількість гравців — чотири. Троє беруться за руки і заплутуються, пролізаючи крізь руки і ноги один одного. Четвертий виходить за двері, а потім повертається, щоб розплутати. Ті, хто розплутують, змінюються по черзі. Якщо вас в родині троє, то розплутатися можете і самостійно. Повірте, це не так вже й просто … Ця гра сприяє фізичному контакту, який вкрай необхідний дітям для психічного розвитку, особливо тим, хто його не дуже любить або вже виріс з віку обнімашок.

Гра «Боулінг»

Набори для гри продаються в дитячих магазинах, але грати можна чим завгодно. Кеглями можуть бути книги, які легко падають практично від будь-якого м’ячика. Ця гра сприяє самоконтролю і, як всі змагальні ігри, вчить програвати. Підбадьорюючи і допомагаючи, в грі з батьками діти проживають свої невдачі і готуються вступити в доросле конкурентне життя.

Гра «Крокодил»

По черзі необхідно показати (без слів) тварину, а в старшому віці — абстрактне поняття або емоцію. Всім знайома гра вчить спілкуванню, підвищує самооцінку, уважність, стимулює фантазію, збільшує словниковий запас.

Гра «Сімейна історія»

По колу кожен пропонує одну пропозицію, щоби вийшла страшна історія (весела або фантастична). Отриману історію можна розіграти в ролях. В оповіданні, як і в житті, у вас різні події, але загальна сімейна історія.

Гра «Істина або брехня»

Кинувши м’яч, задаємо питання одному з членів сім’ї. Потрібно відповісти: «правда чи брехня». Якщо учасник дає правильну відповідь, право запитувати переходить до нього. Залежно від ствердження гра може бути навчальною, згуртовуючою і розслаблюючою. Хочете вивчити столиці, запитуйте: «Чи правда, що столиця Казахстану — Астана?» Між вами непорозуміння: «Чи правда, що я на тебе ображаюся / засуджую / не люблю?». Хочете поговорити про секс, але не знаєте як: «Правда, що єдиний ефективний спосіб запобігти вагітності — презерватив?» (для запобігання конфузу у дитини, питання може задати мама татові, але дитина обов’язково отримає важливу для неї інформацію).

Гра «Хто я»

Кожен з гравців пише на маленькому аркуші паперу ім’я літературного персонажа / актора / героя мультфільму і передає іншому так, щоб ніхто не бачив. Листочок тримаємо на лобі. В результаті гравець бачить імена всіх, крім свого. Гравці по черзі починають задавати оточуючим навідні запитання. Питання повинні бути такими, щоб на них можна було відповісти «Так» або «Ні». Гра сприяє комунікації, фантазії, уважності.

Гра «Загальний малюнок»

На аркуші паперу кожен член сім’ї малює будь-який елемент. Наступний — домальовує інший елемент. В результаті у вас вийде забавне «щось». Ця гра піднімає настрій, допомагає згуртувати родину і формує довіру.

Прекрасними іграми є «мафія», «морський бій» і «точки» на папері. А також ігри, які можна придбати в магазинах: шахи, шашки, доміно, лото, монополія, дартс, твістер, Дженга, Пентаго, нарди, настільний хокей, футбол, боулінг, снукер, гольф і багато інших.

Цікаві психологічні мультики

https://www.youtube.com/watch?v=NSyeEHkRS_w
https://www.youtube.com/watch?v=4iolmbjqx5M&list=PLcy214TT9Mzb0oC-e0pNQ0EWWkmI8R-7C&index=6
https://www.youtube.com/watch?v=Bum2WWG623c&list=PLcy214TT9Mzb0oC-e0pNQ0EWWkmI8R-7C&index=24
https://www.youtube.com/watch?v=SpX6UXPI3fE&list=PLcy214TT9Mzb0oC-e0pNQ0EWWkmI8R-7C&index=41
https://www.youtube.com/watch?v=MymqZ-lTC8s&list=PLcy214TT9Mzb0oC-e0pNQ0EWWkmI8R-7C&index=7

ЗНО!

Всім нам знайоме відчуття страху перед важливим іспитом. То як же з цим страхом боротися, як зробити так щоб він не завадив нам у відповідальний момент? Актуальна тема сьогодення.

Ловіть декілька практичних порад, як подолати стрес під час ЗНО від психолога Світлани Ройз: 

1. Взяти з собою воду (прозора пляшка з водою дозволена правилами).

2. Для відчуття меж і балансу є дуже проста вправа «крило янгола»: поклади праву руку на своє ліве плече, немов обіймаючи. Можна уявити, що це рука друга, когось із батьків або викладача.

3. Подихати певний час так, аби видих був довшим, ніж вдих. Таке дихання допоможе заспокоїтись.

4. Для відчуття стійкості можна покласти руки на живіт і зробити декілька вдихів-видохів.

5. Зроби собі масаж зап'ястя між кісточками, що розділяють четвертий і п'ятий пальці - це зона, яка відповідає за реакцію на стрес, страх, тривогу.

6. Знайди в інтернеті вправи для гімнастики мозку і зроби їх перед початком тестування (наприклад, вправа «Крюки Деннісона»).

7. Пошукай в інтернеті приклади вправ-енергізаторів - вони прості, але дуже дієві і допоможуть зняти фізичну напругу перед самим тестуванням.

8. Приготуй заздалегідь свій «якір уваги» - приший на одяг яскравий ґудзик або одягни браслет. Погляд на цю річ повертатиме тебе у «реальність» під час тестування.

9. Можна постукати по столу, переставити стілець, розкласти ручки, позначити, що це «своє» місце. Відчуття «свого місця» де б не був, дає можливість зосередитись і краще думати.

10. Придумай власну розшифровку абревіатури ЗНО - це знімає тривогу і дає інший сенс:)

Все про наші емоції

Чи замислювалися Ви яке значення у нашому житті відіграють емоції? Чи можливе взагалі наше життя без них? Давайте розглянемо цю тему.

Емоції — психічні стани і процеси в людини та вищих тварин; це відповідні реакції на зовнішні та внутрішні подразники, які проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву тощо. В емоціях виявляється позитивне або негативне ставлення людини до навколишнього світу. Людина не лише сприймає навколишні предмети і явища — у неї формується певне ставлення до них. Спілкування з іншими людьми, природа, твори мистецтва, наука, власна праця — все це викликає у неї різні переживання: любов, радість, повагу, захоплення, горе, гнів, страх. Без емоцій неможлива цілеспрямована діяльність людини. Ще давній філософ Спіноза звернув увагу на те, що емоції "... збільшують або зменшують здатність самого тіла до дії".
  Емоції, зазвичай, поділяються на позитивні і негативні.  Позитивні емоції— позитивна оцінка об'єкта, явища (радість, любов, захоплення тощо). Вони зумовлюють розширення кровоносних судин, підвищення інтенсивності енергетичного обміну, температури тіла, розумової та фізичної працездатності. Отже, вони спонукають людину до діяльності й досягнення корисного результату. Негативні емоції виникають при дефіциті інформації, невдачах людей. Негативні емоції протилежні позитивним. Проте вони теж стимулюють активність людини, спрямовуючи її на подолання перешкод. Емоції виявляються у вигляді емоційних реакцій, станів або стосунків. Емоції зумовлюють настрій людини. Настрій — це стійкий, досить тривалий емоційний стан. Причини, що зумовили той чи інший настрій, не завжди усвідомлюються.Виникнення  емоцій, насамперед, пов'язане з фізіологічними системами людини. Життя людини без емоцій неможливе. Людина не тільки сприймає навколишній світ, але й впливає на нього. До всіх предметів та явищ у неї є певне ставлення. Читаючи книгу, слухаючи музику, відповідаючи урок або спілкуючись із друзями, люди переживають радість, сум, піднесення, засмученість.Переживання, в яких виявляється ставлення людей до навколишнього світу й до самих себе, називають емоціями.Емоції людини надзвичайно різноманітні й складні, вони можуть бути позитивними (радість, любов, захват, задоволення і т. ін.) і негативними (гнів, страх, жах, огида та ін.). Будь-яка емоція супроводжується активацією нервової системи й появою в крові біологічно активних речовин, що змінюють діяльність внутрішніх органів.Кожну емоцію можуть супроводжувати виразні рухи. За зміною ходи, поставою, а також жестами людини, мімікою, інтонацією, зміною швидкості мовлення можна скласти уявлення про емоційний стан. Спостерігаючи за виразом обличчя, ми не тільки розуміємо, що відчуває інша людина, але й заражаємося її станом: співпереживаємо, співчуваємо, жаліємо. Таким чином, виразні рухи — своєрідний засіб спілкування між людьми.Поява емоційних реакцій пов'язана з роботою великих півкуль і відділів проміжного мозку. Велике значення для формування емоцій мають скроневі й лобні частки кори.Життя людини без емоцій неможливе. Втрата емоцій — це втрата специфічних для людини рис. Нормальне життя повинно бути емоційно насиченим з переважанням позитивних емоції.

Розвиток творчого мислення

Шановні батьки! Кожен з Вас обов’язково задавався питанням: «Чим зайняти дитину в умовах карантину?». Впевнена, що для кожного з Вас важливо щоб дитина провела цей час з користю, тому пропоную Вам декілька цікавих вправ з арт-терапії, які допоможуть зменшити напругу, відволіктися та цікаво провести час разом з Вашою дитиною.

Вправа «Квітка»

Мета: розвивати уяву, дрібну моторику рук, знімати емоційну напругу. Матеріали: папір, кисті, фарби, олівці, фломастери.

Закрий очі і уяви прекрасну квітку. Як вона виглядає? Як вона пахне? Де росте? Що її оточує? А тепер розплющ очі і спробуй зображувати все, що представив. Який настрій у твоєї квітки? Давай придумаємо історію про неї. Примітки: важливо закінчити вправу у позитивному настрої, якщо дитина вигадала сумну історію або у його квітки поганий настрій, то можна запропонувати змінити малюнок або історію так, щоб настрій став хорошим.

Вправа «Маска»

Мета: розвивати уяву, просторове мислення, мову, можливість спробувати нові ролі, відпрацювати хвилюючі ситуації. Матеріали: картон, кольоровий папір, фломастери, дрібні деталі для прикраси маски, резинка для кріплення маски, ножиці.

Давай уявимо, що нас запросили на бал-маскарад. Яку б маску ти одягнув? Давай спробуємо її змайструвати. А тепер давай розіграємо історію, яка могла б статися на балу з цими масками. Примітки: не показуйте дитині зразок - нехай сама придумує маску, Ви можете допомогти тільки з конструкцією. Підбадьорюйте дитину. Включайтеся в гру і програвайте ситуацію в різних варіантах.

Вправа «Долонька»

Мета: визначити поточний стан, виявити потреби. Матеріали: воскова крейда, папір формат А4.

Розмісти на листі свою ліву долоню і обведи її. Розфарбуй зображення так, як ти бачиш зараз свій настрій. Далі ведеться обговорення малюнка. Можна ставити питання: які почуття у тебе викликає малюнок, в якій частині малюнка їх більше, що говорить тобі долонька. Потім можна запропонувати намалювати долоню бажаного настрою і долоні кроків до неї.

З більш старшими дітьми теж можна провести час разом, займаючись творчістю. Пропоную Вам, створити макет Ваших мрій. Для цього вам знадобляться журнали, ножиці, клей та ватман. Суть цієї вправи полягає в тому, щоб створити колаж своїх мрій та побажань на майбутнє. Ви можете зробити загальний колаж, а можете поділитися на команду «дорослих» та «дітей» і після завершення представити їх один одному та обговорити. 

Все залежить від Вашої фантазії, тож вперед!

Соціально-психологічна адаптація першокласників

Продовжуючи тему дитини до навчання в школі поговоримо про адаптаційний період, який проходить кожен першокласник.

Процес адаптації - вузловий момент становлення дитини в якості суб'єкта навчальної діяльності. По-перше, тому, що в ході адаптації до шкільного навчання дитина отримує орієнтацію в системі поведінки, яка надовго визначає подальшу долю її розвитку. По-друге, в ході цього процесу формується учнівський колектив з певним рівнем соціально-психологічної згуртованості. Взаємини у шкільному класі виступають могутнім засобом залучення особистості дитини до нових соціальних функцій, культури, норм поведінки, характерних для школи.

Адаптація - універсальна форма взаємодії людини з оточуючим середовищем. Це складне соціально зумовлене явище, що охоплює три рівні адаптивної поведінки людини: біологічний, психологічний і соціальний з провідною роллю останнього. Адаптивну діяльність людей мотивують соціально зумовлені потреби. Водночас для неї властиве і специфічно біологічне, притаманне людському організму. Все це характеризує адаптацію як цілісний біопсихосоціальний процес.

Процес адаптації першокласників протікає на всіх її рівнях:

• - біологічному (пристосування до нового режиму навчання й життя);
• - психологічному (входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності );
• - соціальному (входження до учнівського колективу).

Все це означає суттєву перебудову життя, фізіологічних та психічних станів першокласників, що супроводжується неприємними відчуттями дискомфорту (пов'язаними, в основному з втратою звичних й улюблених занять, зміною соціального оточення), зламом і дисбалансом динамічних стереотипів, швидким накопиченням нової інформації та особистісними змінами. Проявами таких станів можуть бути тривожність, фрустрація, депресія, нестача впевненості в собі, невротичні прояви.

Психологічна адаптація являє собою процес мотивації адаптивної поведінки людини, формування мети і програми її реалізації у ситуаціях, що відзначаються значною новизною та значущістю. Це процес взаємодії особистості дитини із середовищем, за якого дитина повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значущих зв'язків. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.

Соціальна адаптація - це процес, за допомогою якого дитина або дитяча група досягають стану соціальної рівноваги при відсутності переживання конфлікту із оточуючими людьми..

Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

Соціальна адаптація проходить чотири основних стадії:

• - врівноваження - встановлення рівноваги між групою та особистістю, які проявляють взаємну терпимість до системи вподобань і стереотипів поведінки один одного;
• - псевдоадаптація - поєднання зовнішньої пристосованості до соціальної групи з негативним ставленням до її норм і вимог;
• - пристосування - визнання і прийняття систем вподобань нової соціальної спільноти, взаємні поступки;
• - уподібнення - психологічна переорієнтація особистості, трансформація колишніх поглядів, орієнтацій, установок відповідно до нової ситуації.

Період адаптації першокласника пов'язаний із трансформацією раніше сформованих у нього стереотипів поведінки й навичок життєдіяльності, що призводить не лише до низки утруднень у взаємодії з оточуючим світом і в повсякденному житті, а й нерідко спричиняє погіршення навчальних успіхів. У першому класі спостерігається різке зниження мотивації дитини відвідувати школу й навчатись, падіння пізнавального інтересу, що пов'язано саме з труднощами адаптаційного періоду.

Основні проблеми соціалізації молодшого школяра в перші місяці відвідування школи можна позначити як труднощі соціально-психологічної адаптації дитини до вимог навчання в школі. До них належать наступні типи труднощів.

• o Зміна режиму життєдіяльності. Дорослий повинен чітко, зрозуміло розкривати вимоги та доброзичливо контролювати їх виконання, використовуючи переважно схвалення дій дитини.
• o Специфіка відносин з учителем. Учитель займає іншу позицію, ніж вихователь дошкільного закладу. Він оцінює, насамперед, результати діяльності учня, а не його особистість. Дитина ж прагне до схвалення своїх дій з боку дорослого, а при відсутності схвалення вважає, що дорослий його "не любить".
• o Нові вимоги в сім'ї, члени якої починають серйозніше ставитись до дитини, до її діяльності в школі. Зростає обов'язковість у поведінці дитини. У центрі відносин з батьками - результати й процес учіння.
• o Згасання інтересу до школи при появі перших труднощів у навчанні, коли потрібно докласти зусиль, проявити наполегливість, працелюбність. Подальший розвиток позитивної навчальної мотивації залежить від формування навчальної діяльності.

Головним завданням педагогічного колективу є створення умов для успішного проходження адаптаційного періоду школярем.

Психологічна готовність дитини до навчання у школі

Дуже часто батьки ставлять перед собою наступне питання: в скільки років відправляти дитину у перший клас? 6 чи 7? Є дуже багато різної інформації на цю тему, але важливо враховувати, в першу чергу, особистісні властивості кожної окремої дитини. Тому хочу приділити увагу питанню психологічної готовності дитини до навчання. Дана стаття буде дуже актуальна для батьків майбутніх школярів!

До кінця дошкільного віку дитина добре усвідомлює свою статеву приналежність, знаходить собі місце в просторі й часі, Вона вже орієнтується у сімейно-родинних стосунках і вміє будувати їх з дорослими і однолітками: має навички самовладання, вміє підпорядковувати свою поведінку вимогам ситуації, бути непохитною у своїх бажаннях. В якості важливого досягнення в розвитку особистості дитини виступає переважання почуття "Я повинний" над мотивом "Я хочу". До кінця дошкільного віку особливого значення набуває мотиваційна готовність до навчання в школі.

Психологічна готовність до навчання у школі розглядається як комплексна характеристика дитини, яка розкриває рівні розвитку психологічних якостей, що є найважливішими передумовами для нормального включення до нового соціального середовища і для формування навчальної діяльності.

Готовність до шкільного навчання - це бажання і усвідомлення необхідності вчитися, що виникає в результаті соціального дозрівання дитини, появи у неї внутрішніх протиріч, які визначають мотивацію до навчальної діяльності.

Найповніше поняття "готовність до школи" визначив Л.А.Венгер. Він вважав, що готовність до школи - це певним набір знань і вмінь, в якому повинні існувати всі інші елементи хоча рівень їх розвитку може бути різний.

Складовими компонентами психологічної готовності дитини до школи є:

• o мотиваційна (особистісна);
• o інтелектуальна;
• o емоційно-вольова.

Мотиваційна готовність - наявність у дитини бажання вчитися. Виникнення усвідомленого відношення дитини до школи визначається способом подання інформації про неї. Важливо, щоб відомості про школу, які повідомляються дітям, були не тільки зрозумілі, але і знаходили емоційний відголос у них. Емоційний досвід забезпечується включенням дітей до діяльності, яка активізує як мислення, так і почуття.

У мотиваційному плані були виділені дві групи мотивів учіння.

• 1. Широкі соціальні мотиви учіння або мотиви, пов'язані з потребами дитини в спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці і схваленні, з бажанням учня зайняти певне місце в системі доступних йому суспільних стосунків.
• 2. Мотиви, пов'язані безпосередньо з навчальною діяльністю, або пізнавальні інтереси дітей, потреба в інтелектуальній активності і в оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями.

Особистісна готовність до школи виявляється у ставленні дитини до школи, вчителів і навчальної діяльності, включає також формування у дітей таких якостей, які допомогли б їм спілкуватися з учителями і однокласниками. На час вступу до школи у дитини повинні бути розвинуті самоконтроль, трудові уміння і навички, вміння спілкуватися з людьми, рольова поведінка.

До кінця дошкільного віку повинна скластися така форма спілкування дитини з дорослими, як позаситуативно-особистісне спілкування (за М.І. Лісіною). Дорослий стає незаперечним авторитетом, зразком для наслідування. Полегшується спілкування в ситуації уроку, коли виключені безпосередні емоційні контакти, коли не можна поговорити на сторонні теми, поділитися своїми переживаннями, а можна тільки відповідати на поставлені запитання і самому ставити запитання по темі, попередньо піднявши руку. Діти, готові в цьому плані до шкільного навчання, розуміють умовність навчального спілкування і адекватно поводять себе на заняттях.

Інтелектуальна готовність передбачає наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань. Дитина повинна володіти планомірним та розчленованим сприйняттям, елементами теоретичного ставлення до навчального матеріалу, узагальненими формами мислення і основними логічними операціями, смисловим запам'ятовуванням. Інтелектуальна готовність також передбачає формування у дитини початкових умінь у царині навчальної діяльності, зокрема, уміння виокремити навчальну задачу і перетворити її в самостійну мету діяльності. У вітчизняній психології при вивченні інтелектуального компонента психологічної готовності до школи акцент робиться не на сумі засвоєних дитиною знань, а на рівні розвитку інтелектуальних процесів. Тобто дитина повинна вміти виділяти суттєве в явищах навколишньої дійсності, вміти порівнювати їх, бачити подібне і відмінне; вона повинна навчитися міркувати, знаходити причини явищ, робити висновки.

Д.Б.Ельконін, розглядаючи проблеми готовності до школи, на перше місце ставив сформованість необхідних передумов навчальної діяльності. При аналізі цих передумов, він виділив наступні параметри:

• o вміння дітей свідомо підпорядковувати свої дії правилам, які узагальнено визначають спосіб дії;
• o вміння орієнтуватися на визначену систему вимог;
• o вміння уважно слухати того, хто говорить, і точно виконувати завдання, які пропонуються в усній формі;
• o вміння самостійно виконувати необхідне завдання за зразком, що візуально сприймається.

Ці параметри розвитку довільності є частиною психологічної готовності до школи, на них спирається навчання у першому класі.

      Далі будемо говорити вже про соціально-психологічну адаптацію "першачків".