Пам‘ятка батькам першокласників

•  Підтримуйте в дитині її бажання стати школярем.
• Ваше серйозне ставлення до шкільних проблем , досягнень , а можливо й ускладнень допоможуть першокласникові  підтвердити значущість його нового становища та діяльності.
•  Обговоріть з дитиною ті правила і норми , з якими вона зустрілася у школі.Обґрунтуйте їх необхідність.
• Дитина має право на помилку.Коли людина навчається , в неї може щось не виходити, це нормально.
•  Складіть разом з дитиною режим дня, стежте за його виконанням .
•  Не пропускайте труднощі , які виникають на початку навчання. 
•  Підтримуйте першокласника в його бажанні досягти успіху.У кожній діяльності обов’язково знайдіть , за що його можна похвалити. Пам’ятайте , що емоційна підтримка і похвала можуть помітно підвищувати інтелектуальні досягнення людини.
•  Якщо вас щось тривожить у поведінці дитини не соромтесь звернутись до шкільного психолога.
•  У зв’язку із соціальною позицією школяра в житті вашої дитини з’явилась більш авторитетна людина , ніж ви. Це вчитель. Поважайте думки першокласника про свого педагога.
•  Навчання  — нелегка і відповідальна праця. Школа суттєво змінює життя дитини, але це не повинно впливати на різнобічний дитячий світ. У першокласника має залишатись достатньо часу на ігри та розваги.

 

19 січня, в Україні набув чинності Закон про протидію булінгу. Згідно із Законом, булінг/цькування – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають в психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильству, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, які вчиняються стосовно малолітньої або неповнолітньої особи або такою особою щодо інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.

У законі "Про освіту" передбачили типові ознаки булінгу (цькування):

· систематичність (повторюваність) діяння;

· наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

· дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Запроваджується адміністративна відповідальність за булінг.

Так, Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 173 з приміткою 4 якою передбачено Штраф за таке порушення на рівні 850-1700 грн - або громадські роботи на 20-40 годин.

Якщо цькувала група осіб або ж повторно протягом року - штраф складатиме 1700-3400 грн. або ж громадські роботи на строк 40-60 годин. Якщо порушники - підлітки віком від 14 до 16 років, передбачено такі самі санкції, але їх накладатимуть на батьків чи опікунів.

Окрім того, передбачено штраф для керівника закладу освіти, якщо він не повідомить до Нацполіції про факти булінгу. Санкція передбачає штраф 850- 1700 грн або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Поради дітям щодо протидії булінгу – цькуванню:

· Уникай агресора й перебувай у товаристві друзів.

Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі), у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти кривдника. Запропонуй те ж саме своєму другу.

· Стримуй гнів.

Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються агресори. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).

· Дій хоробро, йди та ігноруй агресора.

Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.

· Усунь провокаційні фактори.

Якщо агресор вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою. Рішучі дії:

· Розкажи дорослим про знущання. Класному керівнику, учителям, директору школи, батькам, вони можуть допомогти припинити знущання.

· Нічого не бійся, не мовчи, розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

· Зателефонуй до єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги та отримай там поради, правовий захист (покроковий алгоритм дій, як діяти в тій чи іншій ситуації). 0 800 213 103.

 · Повідом про факт цькування Національну поліцію України Зателефонуй за номером 102 та розкажи усі подробиці знущань.

 

Як побороти булінг: інструкція для дітей, батьків та вчителів

Згідно з дослідженнями, 24% українських дітей хоча б раз стикались із цькуванням у школі. З них менше половини розповідало про цей досвід батькам, рідним та друзям. Дуже часто булінг призводить до  непоправних наслідків, а тому останнім часом у світі активно говорять про те, як зупинити шкільне насилля.

Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для дітей та дорослих, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

 

 

Рекомендації вчителям щодо адаптації п'ятикласників

• Більше уваги приділяти особистісному спілкуванню з учнями  ( без врахування їх успіхів в навчальній діяльності з даного предмета: якомога  частіше  говорити з учнями, важливо, щоб бесіди не стосувались певного вчинку дитини, а були пов’язані з її інтересами, життям, здоров’ям, друзями).
• Обов’язково включати в навчання елементи гри.
• В контактах з дітьми бути чесними, відвертими.
• В роботі з класною групою значну увагу приділяти становленню класного активу; формуванню позитивних моральних цінностей.
• В організації навчально-виховної  діяльності враховувати вади здоров’я: знижений зір, сколіоз.
• Слід звернути увагу на таких учнів у яких  виражена тенденція до збудливості, коли усім керують емоції. Тому і підхід особливий: уникати гострих кутів, щоб не ускладнювати  відносин і гальмувати збудливість. Потрібно розмовляти з ними спокійним тоном, не підвищувати голосу і не вирішувати проблему, коли учень збуджений.
• Звернути увагу на дітей, у яких переважають гальмівні процеси.  Бажано не вимагати від них термінового виконання роботи - адже їх активність зростає поступово, не вимагати швидкої зміни невдалих формулювань під час усних відповідей – їм потрібен час для обдумування і виправлення помилки.
• Коли підвищений егоцентризм ( тобто Я – в центрі) - не варто хвалити таких учнів без потреби. Позитивну оцінку зі сторони дорослих вони повинні отримати лише тоді,  якщо дійсно її заслуговують.
• Звернути увагу на тих учнів, у яких висока емотивність (чутливість, вразливість); їх легко скривдити, довести до плачу. Вони довго переживають образу. Тому в поводженні з ними не скупіться на ласку, усмішки.
• Підтримуйте контакт очей – дивіться на дитину з любов’ю і впевненістю.

 

Батькам майбутніх першокласників!!!

Хочу більш детально познайомити Вас з поняттям психологічної готовності до школи та його складовими. Але спочатку хочу зупинитися на тому, що Ваші діти – це діти нового покоління, а саме покоління Альфа. Це діти, які були народжені після 2010 року, мають свій особливий характер і свою місію в цьому світі.

Абсолютно всі матеріальні цінності діти цього покоління сприймають як належне. Таким діткам важливо отримувати багато нової та цікавої інформації, вони з легкістю можуть користуватися гаджетами та знаходити потрібну інформацію в інтернеті. Це діти з якими завжди потрібно налагоджувати контакт, заохочувати до діяльності та зацікавлювати. Саме вони – справжні люди 21 століття, для них вже змалечку характерні висока соціальна відповідальність та свідомість. Це особливі діти, до яких треба шукати підхід як батькам, так і вчителям.

Тож, хто такі діти покоління Альфа ми з’ясували, тепер давайте поміркуємо: «Дитина, готова до шкільного навчання, яка вона?». Психологічним новоутворенням, яке виникає в кінці дошкільного віку, є «внутрішня позиція школяра». ВПШ означає те, що дитина готова перейти від одного виду діяльності, а саме гри, до іншого – навчання. Тобто це новоутворення  вказує на те, що у дитини з’являються внутрішні і зовнішні мотиви для навчання у школі (хоче красиве шкільне вбрання, найкращий рюкзак, багато друзів, отримати нові знання та приміняти їх в житті, нові права та обов’язки тощо).

Пропоную Вам, вправу «Портрет майбутнього школяра».

Поміркуйте всією родиною, які характерні риси, притаманні майбутньому школяру? Що саме відрізняє його від інших?

Підсумовуючи все вищевказане, можу зробити висновок: для того щоб дитина пройшла етап включення до нового соціального середовища успішно, потрібно формувати у неї позитивне ставлення до навчальної діяльності і до школи загалом.

Психологічні рекомендації батькам п'ятикласників 

·         Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням на зразок: «Як минув твій день у школі?» Щотижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте імена, події, деталі, про які дитина повідомляє вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати бесіди про школу.

·         Регулярно розмовляйте з вчителями вашої дитини про її успішність, поводження та взаємини з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих приводів, для занепокоєння, консультуйтеся з вчителем не рідше, ніж раз на місяць.

·         Знайте програму й особливості школи, де вчиться ваша дитина. 

·         Допомагайте дитині виконувати домашні завдання,але не робіть їх самі. Установіть спеціальний час для виконання домашнього завдання і стежте за виконанням цих настанов, що допоможе вам сформувати позитивне ставлення до навчання.

·         Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між її інтересами й предметами, що вивчають у школі.

·         Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримувати спокійну й стабільну атмосферу вдома, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни.

·         Спокій домашнього життя дитини допомагає їй ефективніше розв’язувати проблеми в школі.

·         Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

·         Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.

·         Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

·         Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя - прийдіть у школу, поспілкуйтеся з вчителем.

·         Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу.

·         Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, вчителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде зростати та навчатися ваша дитина. Це залежить від кожного й від вас теж.

·         Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терплячи вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.